robofob

Юрій Макаров:

Морок розвіявся не для всіх. Чимало українців, і не лише підстаркуватих, які прожили в совітській системі більшу частину життя, а й зовсім молодих, які мають уривчасті казкові уявлення про попередній порядок, дозволяють собі ностальгію за «стабільністю» й «найсмачнішим у світі морозивом» — таких, якщо вірити соціології, серед нас понад третина.

 Припустімо, у декого туга символічна й не така серйозна, щоб обстоювати свої соціополітичні вподобання в офлайні, але сам факт, що в країні є люди, для яких комуністичне минуле досі не сороміцька хвороба, не предмет нічних кошмарів, змушує замислитися. Я назвав би це московським синдромом за аналогією зі стокгольмським, тобто підсвідомою симпатією заручника до його поневолювача, що зумовлена психологічною травмою, тим більше тривалою. Хай там як, а три чверті століття…( Read more... )

Юрій Макаров:

Відколи в нас розгорнулася кампанія з перейменування радянських назв вулиць, площ, провулків, — кампанія, яку я, до речі, підтримую всією душею, — мимоволі починаєш звертати увагу на решту столичної топоніміки.

Кому це? Про кого це? Чому саме тут? Сплячі тіні імперії? Припустімо, проти площі Толстого не маю нічого, і не лише тому, що серед іншого написав «Хаджі-Мурат», найвиразніший антиімперський маніфест, а просто тому, що Толстой належить цілому людству й мені зокрема й жодна сіра чекістська миша не має влади його в мене забрати. З Пушкіним трохи складніше, але гаразд, припустімо, тим більше що вже звикли… А от як вам подобається вулиця Волзька? Де ми, а де Волга? Якого дідька? Може, є в нас вулиця Дунайська? Ні, немає.( Read more... )

Юрій Макаров:

Не вірю в долю. Усе в житті відбувається випадково. Значення подіям надають люди.

Моя молодість пройшла у країні, де ніхто не усміхався. У СРСР люди не вміли і не могли поводитися вільно. Зараз усміхнена людина на вулиці – норма. Років 30 тому це було ознакою соціального виклику.

Вразливість і страх притягують покидьків. Зрозумів це у студентські роки. Пішов на карате до одного в'єтнамця. Не думаю, що досяг якихось успіхів, але конфліктні ситуації після цього зникли. Бо перестав боятися.

Нужденність позбавляє людей гідності й волі.

Мій батько був політв'язнем. Його посадили на п'ять років за заборонені книжки, які він читав і давав іншим.

Часто ношу сорочку з краваткою, бо мене так виховали. Це дисциплінує. Мій дід був священиком. Ходив y рясі. Через запальний характер і принциповість посварився з начальством. Його звільнили. З тих пір щодня вдягав білу сорочку з краваткою.( Read more... )

Юрій Макаров
Реабілітація наріжного каменя
Попереджаю: те, що ви зараз читатимете, — плагіат. Точніше, дайджест, оскільки думки я позичав одразу в кількох сучасних авторів, серед яких двоє британців, один француз, один українець і навіть один росіянин, щоправда, родом із Києва. Вони мають різні переконання (ліві, дуже ліві й помірковані праві), спільне в них усіх — лише предмет наукової цікавості: нація і націоналізм. І, хоч як дивно, серед представників різних традицій та наукових шкіл сьогодні, за великим рахунком, немає принципових розбіжностей у розумінні названих вище понять.( Read more... )

Це словосполучення раз по раз виринає не лише у викидах кремлівської пропаганди, а й у публічних оцінках офіційних осіб стосовно конфлікту на Донбасі.

 «Громадянська війна» означає, що ніхто не винен, а якщо хтось і винен, то саме центральна влада тієї країни, котра до такого довела (себто нашої). «Громадянська» в нашому випадку — це щось незрозуміле, аморфне, не до кінця визначене, але емоційно впізнаване й навіть прийнятне, що парадоксальним чином дарує в очах світу індульгенцію братній Росії на втручання у вигляді надання добровільних головорізів і систем залпового вогню.( Read more... )

Юрій Макаров

Дуже перепрошую, якщо зачеплю чиїсь почуття, але саме слово «конституція» в нашому щоденному побуті має дуже сумнівні конотації, далекі від трепетного шануван­­ня. Його треба дуже довго мити, чистити, парфумити, щоби домогтися бодай приблизно того ­самого ефекту, який у схожій ситуації досягається в поляків, фінів, нідерландців, швейцарців, не ­кажучи вже про американців.( Read more... )

Юрій Макаров
Взагалі-то все мало бути зовсім навпаки. Маю на увазі послідовність дій, а не їхній зміст. Зі змістом, як на мене, все нормально. Це я про заборону підрозділів російського кібервійська в Україні — перепрошую, якщо відразу не зрозуміло.

Послідовність, нагадаю, була така: тижні два тому президент на виконання рішення РНБО місячної давності видав указ, згідно з яким провайдери мають перекрити на три роки (цю подробицю чомусь усі пропустили) доступ до кількох російських інтернет-сервісів. Структури Євросоюзу м’яко засудили «обмеження свободи слова». Представники НАТО, навпаки, висловилися в тому сенсі, що Україна має право на безпеку. Росіяни влаштували істерику, причому «ліберали» з «кремлінами» співали в унісон. Українські лідери громадської думки досить детально пояснили, чому «ВКонтакте», «Яндекс», «Одноклассники» та Mail.ru — отрута. Українських споживачів ніхто не питав. Минулого понеділка в місцевих офісах «Яндекса» було проведено обшуки, вилучено сервери та документацію. У вівторок «ВКонтакте» оголосив про закриття київського представництва. Якщо вмерла, то вже вмерла.( Read more... )

Tags: Тиждень.ua, Юрій Макаров

Current Mood: заплутаний

SMM-менеджеру Тиждень.ua на добу обмежили доступ до акаунту сторінки видання в Facebook через колонку Юрія Макарова.

Колонка "Презумпція москаля" була опублікована на сайті видання 28 квітня. У ній Макаров розповів про дискусію, яка виникла під постом його дружини Світлани Фесенко. Побувавши на цвинтарі на провідну неділю, і побачивши там низку могил українських військових, що загинули на Донбасі, жінка написала в Facebook «короткий, повний сліз пост із рефреном «Убий москаля!».  Під постом виникла жвава дискусія, а згодом адміністрація соцмережі взагалі його видалила як такий, що містить «мову ненависті».

Детальніше читайте: Презумпція москаля

Зазначимо, що колонку дуже активно обговорювали і поширювали в соціальних мережах. Так, тільки в Facebook вона зібрала близько чотирьох тисяч «лайків» та поширень. Тим часом, користувачі повідомляють, що непоодинокими є випадки, коли людей "забанили" на тиждень через коментарі, залишені під постом Макарова із посиланням на колонку, опубліковану в Тижні.

джерело